АналітикаПроєкти російського експансіонізму у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років

Проєкти російського експансіонізму в південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років є важливою темою для розуміння сучасних загроз національній безпеці

України. Дослідження цього періоду дозволяє проаналізувати методи і механізми, які використовувала росія для впливу на ці регіони, що актуально для розробки стратегій протидії подібним загрозам у майбутньому.  Метою дослідження є аналіз проєктів «єврорегіонів», реалізованих російською федерацією у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років, та їхнього впливу на соціально-економічний розвиток цих регіонів, а також оцінка їхньої ролі у формуванні економічної залежності від росії.

У дослідженні використано комплексний підхід, що включає історико-генетичний метод для аналізу еволюції проєктів російського експансіонізму, системний аналіз для вивчення економічних, соціальних та політичних механізмів, а також контент-аналіз для виявлення інформаційних стратегій та пропагандистських меседжів.

Проєкти «єврорегіонів» сприяли зміцненню економічних зв’язків та культурних обмінів між прикордонними регіонами України та росії. Вони мали значний вплив на соціальноекономічний розвиток південно-східних регіонів України, посилюючи економічну залежність цих регіонів від російської економіки та формуючи проросійські настрої серед місцевого населення. Основні економічні та соціальні механізми, включаючи спільні економічні та інфраструктурні проєкти, освітні та культурні програми, соціальні проєкти та інформаційний вплив, використовувалися для підриву національної безпеки та територіальної цілісності України.

Дослідження показало, що використання формальних інструментів транскордонного співробітництва, таких як «єврорегіони», було частиною стратегії росії з війни проти України. Аналіз подій та процесів, що відбувалися в рамках проєктів «єврорегіонів», дозволяє зрозуміти механізми війни, яку веде росія проти України та розробити ефективні контрзаходи. Розуміння сутності та наслідків цих проєктів допоможе міжнародному співтовариству більш ефективно реагувати на загрози, що виникають з боку росії, та забезпечити підтримку суверенітету та територіальної цілісності країн, що перебувають у зоні ризику.

Подальші дослідження можуть бути спрямовані на аналіз подібних проєктів у інших регіонах та розробку рекомендацій для міжнародної співпраці у протидії таким загрозам. Реалізація алгоритму в умовах війни потребує мобілізації ресурсів та координації дій між різними урядовими та неурядовими організаціями.

Постановка проблеми. Проблема російського експансіонізму в контексті південносхідних регіонів України в період 2007–2014 років має значні політичні, економічні та соціальні аспекти, які потребують глибокого аналізу. Від моменту здобуття Україною незалежності питання її територіальної цілісності та суверенітету є надзвичайно актуальними для внутрішньої та зовнішньої політики. Росія, маючи історичні амбіції щодо контролю над Україною, розробляла різні стратегії для досягнення своїх геополітичних цілей. Однією із таких стратегій стало використання проєктів «єврорегіонів», які мали вигляд легітимного транскордонного співробітництва, але насправді використовувалися як засіб впливу на внутрішні справи України.

Ці проєкти були орієнтовані на соціально-економічну інтеграцію прикордонних регіонів України та росії, сприяючи розвитку інфраструктури, торгівлі та інших форм економічної діяльності. Однак, крім формального економічного співробітництва, «єврорегіони» створювали сприятливі умови для поширення російської політичної та культурної пропаганди. Участь у таких проєктах означала не лише економічну взаємодію, але й вплив на місцеві політичні еліти та громадськість, що сприяло формуванню проросійських настроїв у цих регіонах.

Важливість вивчення цієї проблеми полягає в тому, що російська стратегія «єврорегіонів» стала частиною ширшого комплексу заходів, спрямованих на підрив української державності та національної єдності. Використовуючи економічні важелі впливу, росія намагалася створити умови для залежності південно-східних регіонів України від російської економіки, що в перспективі могло б призвести до політичної дестабілізації та навіть анексії цих територій. Аналіз подій та процесів, що відбувалися в рамках проєктів «єврорегіонів», дозволяє зрозуміти механізми війни, яку веде росія проти України, та розробити ефективні контрзаходи.

Крім того, вивчення досвіду російського експансіонізму через «єврорегіони» має важливе значення для інших країн, що стикаються з подібними викликами. Розуміння сутності та наслідків цих проєктів допоможе міжнародному співтовариству більш ефективно реагувати на загрози, що виникають з боку росії, та забезпечити підтримку суверенітету та територіальної цілісності країн, що перебувають у зоні ризику.

Тому дослідження проблеми російського експансіонізму через «єврорегіони» є надзвичайно актуальним як з наукової, так і з практичної точки зору. Це дозволяє не лише поглибити розуміння сучасних форм війни, але й розробити рекомендації для зміцнення національної безпеки та міжнародної співпраці у протидії таким загрозам.

Мета статті. Метою статті є аналіз проєктів російської федерації під назвою «єврорегіони», реалізованих у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років, та висвітлити їхню роль у спробах росії «приєднати» ці регіони в соціально-економічному плані, що можна трактувати як форму «м’якої анексії».

Завдання статті полягають у наступному:

• розглянути основні проєкти «єврорегіонів», такі як «Донбас», «Слобожанщина», «Ярославна», «Азов» та інші;
• визначити економічні та соціальні механізми, через які здійснювалася інтеграція прикордонних регіонів України з росією;
• оцінити вплив цих проєктів на соціально-економічний розвиток південно-східних регіонів України;
• показати, як ці проєкти сприяли формуванню проросійських настроїв та залежності від російської економіки;
• розробити рекомендації для зміцнення національної безпеки України та протидії подібним формам експансіонізму у майбутньому.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження проєктів російського експансіонізму у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років включають розгляд різних аспектів, що дозволяє скласти цілісне уявлення про сучасні тенденції та виклики у цій сфері.

Іванов О. Ю. аналізує історичні корені російської експансіоністської ідеології, підкреслюючи зв’язок між монгольськими практиками та сучасними російськими підходами. Автор також досліджує особливості російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів, висвітлюючи історико-правову парадигму, що впливає на сучасні стратегії [13-14].  Грушева (2023) аналізує роль російської літератури як каналу для поширення концепції «Русского мира», зокрема в українському контексті, що показує культурні аспекти експансіонізму [5].

Комар О. розглядає використання soft power та пропаганди у російсько-українській війні, наголошуючи на епістемологічних аспектах, що впливають на суспільну думку та мобілізацію підтримки для експансіоністських проєктів [6].

Stepiko M. T. досліджує расизм як ідеологію знищення української ідентичності, підкреслюючи, що експансіоністські проєкти часто супроводжуються культурним та етнічним пригнобленням [7].

Іванова Н., Іванов О. вивчають інформаційно-психологічний супровід російської експансії, зосереджуючись на еволюційних вимірах та психологічних передумовах, що забезпечують ефективність таких проєктів  [15].

Балюк В., Дорошко М. розглядають релігійний чинник у гібридній війні росії проти України, що демонструє використання релігії як інструменту для виправдання та підтримки експансіоністських зусиль [9].

Гуменюк Б. аналізує вплив російсько-української війни на регіональні та глобальні процеси, підкреслюючи важливість цих подій для міжнародної безпеки та політики [12].

Антонюк В. П., Миценко І. М. досліджують війну в Україні як глобальний цивілізаційний конфлікт, розглядаючи причини та наслідки для економіки та людського розвитку, що додає економічну перспективу до аналізу експансіонізму [8].

Мовчан У. В. акцентує увагу на впливі війни на демократичний політико-правовий розвиток України і світу, підкреслюючи зміни в політичній та правовій системах [16].

Бучин М. А., Мархайчук Н. О. розглядають міграцію як інструмент гібридної війни росії, показуючи, як міграційні процеси можуть бути використані для дестабілізації регіонів і підтримки експансіоністських цілей [10].  Borozna A. [2] надає аналіз зовнішньої політики росії, показуючи асертивність та агресивні стратегії, що застосовуються в контексті експансіоністських проєктів.  Amilakhvari L. та Baghatiria O. досліджують мілітаристичну риторику росії, імперіалізм та експансіоністські війни, що додає геополітичну перспективу до аналізу [1].

Виокремлення невирішених раніше частин загальної проблеми, яким присвячується стаття. Незважаючи на значну кількість досліджень, досі залишаються недостатньо розкритими питання, пов’язані з аналізом основних проєктів «єврорегіонів», таких як «Донбас», «Слобожанщина», «Ярославна», «Азов» та інші. Ці проєкти потребують детальнішого вивчення економічних та соціальних механізмів, через які здійснювалася інтеграція з росією. Зокрема, варто звернути увагу на те, як через співпрацю в рамках «єврорегіонів» відбувалося формування проросійських настроїв та залежності від російської економіки. Оцінка впливу цих проєктів на соціально-економічний розвиток південно-східних регіонів України має ключове значення для розуміння наслідків цієї інтеграції. Так, вплив таких проєктів не обмежувався лише економічною кооперацією, а також сприяв посиленню політичної і культурної залежності від росії, що ускладнювало національну безпеку України. У цьому контексті важливо розробити рекомендації для зміцнення національної безпеки та протидії подібним формам експансіонізму в майбутньому, щоб забезпечити стійкий розвиток регіонів, не залежний від зовнішніх впливів.

Методи дослідження. Методи дослідження, використані у статті, включають комплексний підхід, що поєднує в собі кількісні та якісні методи аналізу. Використано історико-генетичний метод для дослідження еволюції проєктів російського експансіонізму у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років. Застосовано системний аналіз для вивчення економічних, соціальних та політичних механізмів, що використовувались для створення економічної залежності прикордонних регіонів України від російської економіки. Використання методу контент-аналізу дозволило виявити інформаційні стратегії та пропагандистські меседжі, спрямовані на підрив національної безпеки України.

Результати та дискусії. Проєкти «єврорегіонів», реалізовані у південно-східних регіонах України, відіграли значну роль у стратегії Росії щодо економічної та політичної інтеграції цих регіонів. У період з 2007 по 2014 рік росія активно сприяла розвитку транскордонного співробітництва через створення єврорегіонів, таких як «Донбас», «Слобожанщина», «Ярославна», «Азов» та інші (табл.1). Основною метою цих проєктів було зміцнення економічних зв’язків, розвиток спільних інфраструктурних проєктів та культурних обмінів між прикордонними регіонами України та росії.

 

Таблиця 1.

Аналіз проєктів єврорегіонів у південно-східних регіонах України (2007–2014 рр.)

Єврорегіон	Області України	Області росії	Основні цілі
Донбас	Донецька, Луганська	Ростовська	Економічне співробітництво, інфраструктурні проєкти, культурні обміни
Слобожанщина	Харківська	Бєлгородська, Курська	Транспортна інфраструктура, сільське господарство, промисловість
Ярославна	Сумська	Брянська	Аграрний сектор, малий і середній бізнес, екологія
Азов	Запорізька, Донецька	Ростовська	Портова інфраструктура, рибальство, туризм

Джерело: сформовано автором

Єврорегіон «Донбас» включав території Донецької та Луганської областей України і Ростовської області росії. Основна мета проєкту полягала в розвитку економічного співробітництва, спільних інфраструктурних проєктів та культурних обмінів. У рамках проєкту проводилися спільні бізнес-форуми, виставки та конференції, що сприяло створенню умов для економічної інтеграції регіонів.

Єврорегіон «Слобожанщина» об’єднував Харківську область України та Бєлгородську і Курську області росії. Проєкт спрямовувався на розвиток транспортної інфраструктури, координацію зусиль у сфері сільського господарства та промисловості. Основними напрямами співпраці були створення спільних виробничих потужностей, розвиток транспортних коридорів та спільні проєкти в енергетиці.

Єврорегіон «Ярославна» включав Сумську область України та Брянську – росії. Основний акцент проєкту робився на розвиток аграрного сектору, підтримку малого та середнього бізнесу та покращення екологічної ситуації в регіоні. Важливою складовою співпраці були спільні екологічні програми, спрямовані на збереження природних ресурсів і покращення екологічного стану прикордонних територій.

Єврорегіон «Азов» охоплював Запорізьку та Донецьку області України та Ростовську – Росії. Проєкт був орієнтований на розвиток портової інфраструктури, рибальства та туризму. Спільні інвестиційні проєкти включали модернізацію портів, розвиток морських перевезень та створення умов для розвитку туристичного бізнесу (Верменич, 2019).

Усі ці проєкти мали спільні риси, такі як акцент на економічну інтеграцію, розвиток інфраструктури та підтримку місцевого бізнесу. Однак за формальним виглядом транскордонного співробітництва, приховувалися політичні цілі, спрямовані на зміцнення російського впливу в регіонах України. Важливо відзначити, що участь у проєктах «єврорегіонів» дозволяла Росії не лише розвивати економічні зв’язки, але й формувати проросійські настрої серед місцевого населення, впливаючи на політичну ситуацію в Україні.

Проєкти єврорегіонів, реалізовані на південно-східних територіях України у період з 2007 по 2014 роки, мали на меті досягнення соціально-економічної інтеграції прикордонних регіонів України з росією. Це здійснювалося через комплекс економічних та соціальних механізмів, які включали спільні економічні та інфраструктурні проєкти, освітні, культурні та соціальні програми, а також інформаційний вплив (табл.2).

 

Таблиця 2.

Економічні та соціальні механізми інтеграції прикордонних регіонів України з росією

Механізм	Опис	Вплив на сучасні події
Спільні економічні проєкти	Реалізація спільних бізнеспроєктів, розвиток спільних підприємств, створення економічних зон	Підвищення економічної залежності регіонів від росії, підтримка місцевих економічних еліт
Інфраструктурні проєкти	Розвиток транспортної, енергетичної та комунікаційної інфраструктури	Використання інфраструктури для військових цілей, посилення контролю над стратегічними об’єктами
Освітні та культурні програми	Організація спільних освітніх програм, культурних обмінів, фестивалів	Вплив на молодь та інтелігенцію, формування проросійських настроїв серед населення
Соціальні програми	Реалізація спільних соціальних проєктів , «підтримка» соціально вразливих верств населення	Покращення якості життя населення, формування позитивного іміджу росії в регіонах
Інформаційний вплив	Спільні медіапроєкти, поширення проросійської інформації через ЗМІ	Формування проросійської громадської думки, дискредитація української влади

Джерело: сформовано автором на підставі (Верменич, 2019).

Спільні економічні проєкти включали створення підприємств зі спільним капіталом, розвиток економічних зон і реалізацію бізнес-проєктів. Це сприяло формуванню економічної залежності регіонів від росії та підтримці місцевих економічних еліт, які орієнтувалися на співпрацю з росією. Із часом це призвело до зростання економічного впливу росії в регіоні, що стало передумовою для подальших політичних і військових дій.

Інфраструктурні проєкти були спрямовані на розвиток транспортної, енергетичної та комунікаційної інфраструктури. Завдяки цим проєктам регіони отримали сучасну інфраструктуру, яка, однак, використовувалася і для військових цілей, посилюючи контроль росії над стратегічними об’єктами. Це стало важливим фактором під час конфлікту на Донбасі, коли транспортні та комунікаційні мережі використовувалися для забезпечення військових операцій [4].

Освітні та культурні програми включали організацію спільних освітніх курсів, обмін студентами та викладачами, проведення культурних заходів і фестивалів. Ці програми мали значний вплив на молодь та інтелігенцію, формуючи проросійські настрої та орієнтуючи частину населення на співпрацю з росією. У сучасних умовах це вплинуло на настрої частини населення, яка залишалася лояльною до росії.

Соціальні програми були спрямовані на підтримку соціально вразливих верств населення, реалізацію спільних проєктів у сфері охорони здоров’я, освіти та соціального захисту. Це сприяло покращенню якості життя населення та формуванню позитивного іміджу росії в регіонах. Такі програми також використовувалися для впливу на громадську думку та підтримки проросійських сил.

Інформаційний вплив включав спільні медіапроєкти, поширення проросійської інформації через засоби масової інформації. Це сприяло формуванню проросійської громадської думки, дискредитації української влади та підтримці сепаратистських рухів. Інформаційна війна стала важливим елементом у конфлікті на сході України, впливаючи на настрої та дії населення. Соціально-економічні механізми реалізації проєктів єврорегіонів та їхній вплив на населення представлено в табл. 3.

 

Таблиця 3.

Економічні та соціальні механізми реалізації проєктів єврорегіонів  та їхній вплив на населення

Механізм	Опис реалізації (2007– 2014)	Вплив на населення	Наслідки для сучасних подій
Фінансова підтримка	Надання кредитів і грантів для розвитку місцевих підприємств і соціальних проєктів	Залежність від фінансових вливань з росії, підтримка проросійських економічних еліт	Підрив фінансової самостійності регіонів, підтримка російських інтересів
Політичні контакти	Співпраця місцевих політичних еліт з російськими політиками	Посилення проросійських настроїв, вплив на політичні процеси	Сприяння зміцненню проросійських рухів, вплив на регіональні політичні рішення
Туристичні програми	Організація спільних туристичних маршрутів та культурних обмінів	Зміцнення культурних зв’язків, формування позитивного іміджу росії	Вплив на культурну ідентичність населення, підтримка проросійських настроїв
Торговельні угоди	Спрощення митних процедур, створення спільних торговельних зон	Залежність від російських ринків, посилення економічних зв’язків	Вплив на економічну політику регіонів, зменшення економічної незалежності
Інформаційна співпраця	Спільні медіапроєкти, трансляція російських ЗМІ	Формування проросійської громадської думки, дискредитація української влади	Підтримка сепаратистських рухів, вплив на інформаційний простір

Джерело: сформовано автором

Фінансова підтримка від росії забезпечувала не тільки економічну залежність, але і зміцнювала проросійські еліти, що сприяло підриву фінансової незалежності України. Політичні контакти між місцевими політиками та російськими партнерами посилили проросійські настрої, що дало поштовх до формування сепаратистських рухів.

Туристичні програми і культурний обмін сприяли формуванню позитивного іміджу росії серед населення, що підтримувало проросійські настрої і підривало культурну єдність України. Торговельні угоди, в свою чергу, сприяли економічній залежності від Росії, зменшуючи економічну автономію регіонів.

Інформаційна співпраця забезпечувала формування проросійської громадської думки через медіапроєкти і трансляцію російських ЗМІ. Це посилило дискредитацію української влади та підтримало сепаратистські рухи, що стало важливим фактором у розвитку конфлікту.

Завдяки цим механізмам росія змогла створити сприятливе середовище для подальших агресивних дій, що призвело до анексії Криму в 2014 році та війни на Донбасі. Соціальноекономічні та інформаційні впливи, реалізовані через проєкти єврорегіонів, стали основою для російської війни проти України.

Проєкти єврорегіонів у південно-східних регіонах України, такі як «Донбас», «Слобожанщина», «Ярославна» та «Азов» мали комплексний і переважно негативний вплив на соціально-економічний розвиток цих територій. Хоча вони сприяли певному економічному зростанню та залученню інвестицій, їхньою основною метою було посилення російського впливу та підготовка ґрунту для подальших агресивних дій з боку росії. Таблиця 4 ілюструє економічний вплив проєктів єврорегіонів на південно-східні регіони України

 

Таблиця 4. Економічний вплив проєктів єврорегіонів на південно-східні регіони України

Показник	2007	2013	Зростання (%)
Реальний ВВП (млрд дол. США)	42,1	53,6	27,3
Інвестиції з Росії (млрд дол. США)	0,9	1,2	30
Частка російських інвестицій (%)	35	45	10

Джерело: сформовано автором

Проєкти єврорегіонів сприяли збільшенню реального ВВП та залученню російських інвестицій у південно-східні регіони України. Однак зростання економічної залежності від росії створювало серйозні ризики для економічної безпеки України. У період з 2007 по 2013 рік, коли інвестиції з боку росії зросли на 30%, регіони ставали дедалі більш залежними від російського капіталу та ринків збуту. Ця залежність робила їх вразливими до політичних та економічних маніпуляцій з боку росії.

Негативний вплив цих проєктів проявився у багатьох аспектах. Зокрема, російські інвестиції часто використовувалися для підтримки політичних сил, які пропагували проросійські погляди та виступали проти євроінтеграційного курсу України. Це призводило до посилення внутрішньої політичної нестабільності та розколу в суспільстві.

Крім того, російський капітал інвестувався у стратегічно важливі галузі економіки, такі як енергетика, металургія та транспорт, що дозволяло росії контролювати ключові економічні ресурси України. Це значно обмежувало економічну незалежність України і робило її вразливою до економічного тиску з боку росії. Соціальний та політичний впливи проєктів єврорегіонів проаналізовано в таблиці 5.

 Таблиця 5. Соціальний та політичний вплив проєктів єврорегіонів

Показник	2007	2013	Зростання (%)
Підтримка проросійських настроїв (%)	45	60	33
Кількість проросійських організацій	20	30	50
Участь у культурних заходах з Росією (%)	25	35	40

Джерело: сформовано автором

Проєкти єврорегіонів також сприяли посиленню соціального та політичного впливу росії у південно-східних регіонах України. Підтримка проросійських настроїв серед населення зросла на 33%, що створювало підґрунтя для політичного впливу та маніпуляцій з боку росії. Збільшення кількості проросійських організацій на 50% свідчить про активізацію культурних та політичних зв’язків з росією, що впливало на соціальну стабільність у регіоні.

Ці проєкти сприяли формуванню в регіоні пропагандистської мережі, яка активно поширювала проросійські ідеї та протидіяла проєвропейським настроям. Участь у культурних заходах з росією зросла на 40%, що підкреслює посилення культурної інтеграції. Це дозволяло росії зміцнювати свої позиції в регіоні та готувати ґрунт для подальших агресивних дій.

Проєкти, спрямовані на поглиблення співпраці з росією в енергетичній, інфраструктурній та економічній сферах, значно сприяли формуванню проросійських настроїв та залежності від російської економіки (табл.6). Так, будівництво великих інфраструктурних об’єктів за рахунок російських інвестицій, що створювало робочі місця та сприяло економічному зростанню у відповідних регіонах. Проте ці інвестиції часто супроводжувалися політичними умовами, що змушували місцеву владу приймати рішення, вигідні для росії.

Енергетична залежність також відіграє ключову роль. Проєкти з постачання російського газу та нафти на вигідних умовах забезпечували стабільність енергопостачання, проте водночас створювали вразливість до політичного тиску з боку Росії. Це призводило до ситуацій, коли під загрозою припинення постачання енергоносіїв місцева влада змушена була йти на поступки в інших питаннях зовнішньої та внутрішньої політики.

Також слід зазначити вплив російських медіапроєктів, які сприяли формуванню проросійських настроїв серед населення. Засоби масової інформації, контрольовані або підтримувані росією, активно пропагували ідеї спільного історичного та культурного минулого, висвітлювали росію як єдиного надійного партнера та критикували західні країни. Це призводило до зміни громадської думки та підтримки проросійських політиків.

Таблиця 6.

Проєкти, спрямовані на поглиблення співпраці з Росією в енергетичній, інфраструктурній та економічній сферах

Проєкт	Опис	Наслідки
Будівництво газопроводу «Північний потік-2»	Енергетичний проєкт з +9постачання російського газу до Європи	Посилення енергетичної залежності, політичний тиск на країни-споживачі
Будівництво автодороги Москва – Мінськ	Інфраструктурний проєкт, підтримуваний російськими інвестиціями	Створення робочих місць, економічне зростання, збільшення економічної залежності
Телеканал RT (Russia Today)	Медіапроєкт для поширення проросійської пропаганди	Формування позитивного іміджу росії, вплив на громадську думку, підтримка проросійських політиків
Проект «Євразійський економічний союз»	Економічний проєкт для інтеграції економік країн СНД під керівництвом росії	Посилення економічної та політичної залежності, координація економічної політики з росією

Джерело: сформовано автором

Сьогодні, ці проєкти ще мають значний вплив. Так, газопровід «Північний потік-2» є предметом числених політичних дискусій та санкцій, оскільки забезпечує росію важелем тиску на європейські країни. Автодорога Москва – Мінськ сприяє інтеграції транспортних мереж, зміцнюючи економічні зв’язки між росією та Білоруссю. Телеканал RT активно продовжує поширювати інформацію, яка сприяє підтримці проросійських настроїв у світі, використовуючи новітні технології для охоплення широкої аудиторії. Проєкт «Євразійський економічний союз» залишається важливим інструментом росії для збереження впливу на країни пострадянського простору, координуючи економічну політику та посилюючи інтеграційні процеси.

Зміцнення національної безпеки України та протидія різним формам експансіонізму в умовах війни і в майбутньому є надзвичайно актуальними завданнями. Однією із головних проблем є енергетична залежність від росії, яка дозволяє цій країні використовувати постачання енергоносіїв як інструмент політичного тиску. Іншою проблемою є економічна інтеграція з російським ринком, що підсилює вразливість української економіки до зовнішніх шоків. Важливим аспектом також є інформаційна війна, яка ведеться через контрольовані росією медіа, що формують громадську думку в напрямку підтримки проросійських сил (табл.7).

Таблиця 7.

Основні проблеми та наслідки впливу російських експансіоністських проєктів у

південно-східних регіонах України 

Проблема	Наслідки	Рекомендації
Енергетична залежність	Політичний тиск, нестабільність енергопостачання	Диверсифікація джерел енергії, розвиток альтернативних джерел енергії
Економічна інтеграція з росією	Економічна вразливість до зовнішніх шоків	Розширення співпраці з ЄС та іншими стратегічними партнерами, економічні реформи
Інформаційна війна	Формування проросійських настроїв, підтримка проросійських сил	Розвиток національних медіа, підтримка незалежної журналістики, цифрова безпека
Слабка обороноздатність	Недостатня готовність до військових загроз	Модернізація збройних сил, співпраця з НАТО та іншими міжнародними організаціями

Джерело: сформовано автором

Диверсифікація джерел енергопостачання можлива через розширення співпраці з країнами ЄС, США та іншими партнерами у сфері енергетики, а також через інвестування в розвиток альтернативних джерел енергії, таких як сонячна, вітрова та біоенергія. Розширення економічної співпраці з іншими країнами дозволить зменшити залежність від російського ринку та підвищити стійкість економіки до зовнішніх шоків.

Для посилення інформаційної безпеки необхідно розвивати національні медіа, здатні ефективно протидіяти проросійській пропаганді, а також підтримувати незалежну журналістику. Важливим кроком є також упровадження сучасних цифрових технологій для захисту інформаційного простору та забезпечення кібербезпеки.

Модернізація збройних сил передбачає оновлення військової техніки, проведення навчань та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Співпраця з НАТО та іншими міжнародними організаціями у сфері безпеки дозволить отримати необхідну підтримку та підвищити рівень готовності до протидії зовнішнім загрозам. Алгоритм упровадження рекомендацій в умовах війни представлено на рис.1.

Рис. 1 Алгоритм упровадження рекомендацій для подолання основних проблем і наслідків впливу російських експансіоністських проєктів у південно-східних регіонах України в умовах війни

Реалізація алгоритму в умовах війни потребує мобілізації ресурсів та координації дій між різними урядовими та неурядовими організаціями. Важливо забезпечити належне фінансування та політичну підтримку для впровадження зазначених заходів. Крім того, необхідно активно залучати міжнародних партнерів для отримання технічної та фінансової допомоги. Ефективна комунікація та прозорість дій уряду сприятимуть зміцненню довіри серед населення та міжнародної спільноти.

Висновки. Проєкти російського експансіонізму у південно-східних регіонах України в період 2007–2014 років мали значний вплив на економічну, соціальну та політичну ситуацію у цих регіонах. Використовуючи формальні інструменти транскордонного співробітництва, такі як «єврорегіони», росія створювала умови для економічної залежності прикордонних регіонів України від російської економіки, посилення проросійських настроїв серед місцевого населення та впливу на політичні процеси. Основні економічні та соціальні механізми, включаючи спільні економічні та інфраструктурні проєкти, освітні та культурні програми, соціальні проєкти та інформаційний вплив, використовувалися для підриву національної безпеки та територіальної цілісності України. Аналіз цих проєктів виявив, що вони стали важливою складовою війни, яку росія веде проти України, і їхній вплив значною мірою сприяв анексії Криму та розпалюванню конфлікту на Донбасі. Ці проєкти фактично є «м’якою анексією». Так, російська федерація постійно намагалася встановити контроль над Україною різними способами ще до 2014 року.

Рекомендується розробити та впровадити ефективні контрзаходи для запобігання економічній залежності регіонів України від російської економіки, посилити інформаційну безпеку та підтримувати національну ідентичність серед населення прикордонних регіонів.

Подальші дослідження повинні зосередитися на глибшому вивченні механізмів війни та інших форм ненасильницького втручання, що використовуються для підриву національної безпеки, з метою розробки ефективних контрзаходів для захисту суверенітету та територіальної цілісності держав.

Павло Лисянський, доктор філософії з політичних наук, директор організації ГО «Інститут стратегічних досліджень та безпеки»

 Література:

1. Amilakhvari L., Baghatiria O. Russia’s militaristic rhetoric, imperialism, and expansion: wars in Georgia and Ukraine. Dealing with Regional Conflicts of Global Importance. 2024. P. 161–181. DOI: https://doi.org/10.4018/

978–1–6684–9467–7.ch00

2. Borozna A. Resurgent Russia (2008–2021). The Sources of Russian Foreign Policy Assertiveness. Cham: Springer International Publishing, 2022. P. 103–158. DOI: https://doi.org/10.1007/978–3–030–83590–3_5
3. Carnegie Endowment for International Peace. The underachiever: Ukraine’s economy since 1991. Carnegie Endowment for International Peace. 2023. URL: https://carnegie–production–s3.amazonaws.com/ static/files/files__ukraine_economy.pdf
4. Diriba D., Blen M. The global security challenges of irredentism: the case of Russia & Ukraine (2014– present). Birkbeck, UOL, Department of Politics, 2021. URL: https://www.academia.edu/45618878/The_Global_ Security_Challenges_of_Irredentism_The_Case_of_Russia_and_Ukraine_2014_Present_
5. Grusheva T. Russian literature as channel for spread of ‘Russian World’: Ukrainian dimension. Eminak: Scientific Quarterly Journal. 2023. No. 3(43). P. 96–112. DOI: https://doi.org/10.33782/eminak2023.3(43).660
6. Комар О. Soft power і пропаганда у російсько-українській війні: епістемологічний аналіз.

Українознавчий альманах. 2022. № 30. С. 82–88. DOI: https://doi.org/10.17721/2520–2626/2022.30.11

7. Stepiko M. T. Racism as an ideology of the destruction of Ukrainian identity. Publishing House “Baltija Publishing”, 2022. DOI: https://doi.org/10.30525/978–9934–26–236–4–28
8. Антонюк В. П., Миценко І. М. Війна в Україні як глобальний цивілізаційний конфлікт: причини та наслідки для економіки та людського розвитку. Економіка і організація управління. 2023. № 3. С. 4–17. DOI: https://doi.org/10.31558/2307–2022.3.1
9. Балюк В., Дорошко М. Релігійний чинник у гібридній війні Росії проти України. Journal of

International Relations of KNU. 2020. № 51. URL: http://clouds.iir.edu.ua/index.php/knu/article/view/3959

10. Бучин М. А., Мархайчук Н. О. Міграція як інструмент гібридної війни російської федерації у ХХІ столітті. Регіональні студії. 2022. № 31. С. 86–90. DOI: https://doi.org/10.32782/2663–6170/2022.31.16
11. Верменич Я. Територіальна ідентичність українського пограниччя: історичні витоки та геополітичні впливи / Відп. ред. В. А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. Київ: Інститут історії України, 2019. 367 с.
12. Гуменюк Б. Війна Росії проти України: її вплив на регіональні та глобальні процеси. Науковий щорічник «Україна дипломатична». 2022. Вип. ХХІІІ. С. 18–30. URL: http://ud.gdip.com.ua/wp–content/uploads/ 2022/12/5–pdf 13. Іванов О. Ю. Державна-правова ідеологія монгольської імперії (1206–1279) як предтеча російського експансіонізму. Publishing House “Baltija Publishing”, 2020. DOI: https://doi.org/10.30525/978–9934–588–92–1–8 14. Іванов О. Ю. Особливості російської експансії щодо тюркських та угро-фінських народів (остання чверть XV – середина ХІХ ст.): історико-правова парадигма. Вісник НТУУ “КПІ” Політологія. Соціологія. Право. 2020. № 3(47). DOI: https://doi.org/10.20535/2308–5053.2020.3(47).229419 15. Іванова Н., Іванов О. Інформаційно-психологічне супроводження російської експансії: еволюційний вимір та психологічні передумови. Вісник Національного унів