АналітикаЧим займаються в Європі агенти російської розвідки і чому їх там так багато

Кремль декілька десятків років розвивав в ЄС свою шпигунську мережу з дипломатів, справжніх вбивць та агентів впливу. Лише останнім часом з нею почали боротись західні спецслужби.

Цілу проросійську мережу впливу на євродепутатів наприкінці березня 2024 року викрила у Празі контррозвідка Чехії за участі української СБУ. За цією таємною структурою стояв звинувачуваний у держ­зраді колишній депутат Верховної Ради Віктор Медведчук — він разом із поплічниками платив політикам Євросоюзу за вихваляння Росії та Путіна й організував відповідний інформаційний супровід цим заявам.

А вже 1 квітня трійця західних ЗМІ — The Insider, 60 mi­nutes і Der Spiegel — опублікувала спільне дослідження, яке доводить: Головне розвідувальне управління (ГРУ) РФ стоїть за таємничим поширенням серед американських дип­ломатів, урядовців і розвідників випадків так званого гаванського синдрому, який уже 10 років призводить до втрати концентрації та сильних міг­реней. Медики щонайменше в десятках випадків доводили травми ділянок головного мозку: постраждалим раптово ставало зле, вони відчували сильно підвищений тиск, напади нудоти й паніки, скаржилися на дивні звуки.

Журналісти виявили, що час і місце прояву цих симптомів у американських посадовців у різних регіонах світу — в ЄС, Китаї, Грузії тощо — збігаються з появою там представників ГРУ з військової частини 29155.

Схожих розслідувань на Заході виходить дедалі більше. Майже щотижня розкривається чергова таємна операція росіян, яка демонструє, наскільки глибоко спецслужби Кремля занурилися в європейські структури.

Колективний Захід, який раніше ігнорував приховану навалу росіян, намагається відбити її. Особливо актуальною ця боротьба з агентурою Москви стала в останні два роки, від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну: країни НАТО, ставши союзниками Києва, зненацька виявили, що ворог не просто в них під носом, він усередині.

Гра в кота й мишки

У листопаді 2023 року німецькі ЗМІ вибухнули яскравими заголовками — у Мюнхені заарештували 52‑річного Карстена Лінке, якого звинуватили у таємній співпраці з РФ. Пікантності ситуації додавало те, що затриманий очолював підрозділ БНД — Федеральної розвідувальної служби Німеччини, який відповідав за кібербезпеку та стеження за електрон­ними комунікаціями. Тобто Лінке мав доступ до особистих справ своїх колег.

За місяць після цих подій німецькі контррозвідники заарештували та звинуватили у шпигунстві на користь Росії Артура Еллера, ще одного співробітника служби зовнішньої розвідки БНД.

Розслідування в Німеччині відбулося після низки арештів у Нідерландах, Норвегії, Швеції, Австрії, Польщі та Словенії росіян, підозрюваних у шпигунстві. А цим операціям, своєю чергою, передувало вислання з європейських країн понад 400 співробітників посольств РФ — серед російських дипломатів традиційно багато шпигунів.

Випадково чи ні, але саме Німеччина потрапила в найгучніший шпигунський скандал останнього часу — 1 березня 2024‑го російські пропагандистські ЗМІ оприлюднили записи розмови високопосадовців бундесверу, які говорили про постачання ЗСУ ракетних систем Taurus, можливі удари по Кримському мосту та постійну присутність певної кількості американських та британських військових в Україні. Цей витік попсував багато нервів не лише канцлеру Олафу Шольцу, а й офіційному Вашингтону та Лондону.

При цьому росіяни «всеїдні» й цинічні — їм цілком байдуже, з ким співпрацювати, підкреслює представник української військової розвідки. Агенти ГРУ використовують як ультралівих, так і ультраправих політиків та активістів, іноді роблять ставку на пацифістів та інших борців за «світ без зброї». І навіть власні проб­леми, як-от значна міграція росіян за кордон через небажання бути мобілізованими, Кремль використав на свою користь. Адже такі «біженці» стали чудовим прикриттям для транзиту російських шпигунів і резидентів розвідки у країни ЄС та НАТО. Особливо це стосується двох європейських держав.

Найчастіше агенти ГРУ діють під прикриттям дипломатичних паспортів, як співробітники посольств РФ у різних країнах. Саме тому починаючи з 2018 року, після спроби отруєння у Великій Британії колиш­нього співробітника російської військової розвідки Сергія Скрипаля та його доньки, контррозвідки країн Заходу почали проводити масові висилки російських дипломатів. Лише за президентства Дональда Трампа США випроводили на батьківщину 60 таких «консулів» та «аташе».

Так, канцлер Австрії Карл Негаммер 9 квітня цього року скликав засідання Ради нац­безпеки через затримання Егіс­то Отта, ексспівробітника Федерального відомства із захисту конституції та боротьби з тероризмом, за підозрою у шпигунстві на користь РФ.

При цьому канцлер наголосив, що необхідно запобігти тому, аби російські шпигунські мережі загрожували Австрії шляхом проникнення або використання політичних партій.

А наприкінці минулого року швейцарська газета Neue Zürcher Zeitung із посиланням на дані Федеральної розвідслужби Швейцарії написала про наявність у країні близько 80 російських шпигунів, що становить приблизно п’яту час­тину від загальної кількості агентів РФ у Європі.

«Ці іноземні агенти є загрозою для внутрішньої і зовнішньої безпеки Швейцарії», — заявив тоді член Національних зборів Швейцарії Фабіан Моліна.

Світ шпигунів

Те, що європейці пропустили момент підсилення мережі ГРУ в себе вдома, Ледвідж пояснює тим, що західні спецслужби перевантажені через ісламську загрозу та величезну міграцію. Також за останні десятиріччя в них зникло те, що експерт називає «навичками щодо Росії».

Росіяни ж використовують різні види шпигунів: прямих агентів, які таємно крадуть розвідувальну інформацію, а також людей, що впливають на певні рішення політичних лідерів різних країн. Або ж тих, хто займається інформаційними операціями.

У лютому цього року британський The Economist присвятив окремий матеріал шпигунам із Москви. І, зокрема, розповів, як у січні німецькі експерти опублікували деталі діяльності інтернет-ботів — ті щодня поширювали сотні тисяч німецькомовних проросійських дописів на 50 тис. облікових записів у соцмережі X. Economist вказав, що водночас французькі фахівці викрили велику мережу російських сайтів, які поширювали дезінформацію у Франції, Німеччині та Польщі.

Проте в Європі працюють і справжні, «класичні» резиденти ГРУ під глибоким прикриттям.

Кінцева мета цих людей — влаштуватися на роботу в якусь впливову міжнародну інстанцію, — Гаазький суд, ООН, ОБСЄ чи структури НАТО, аби вже звідти передавати інформацію в Москву.

Та, з іншого боку, російське ГРУ не більш компетентне, ніж будь-які державні органи РФ, тому воно припускається величезних помилок. Таких, які були в агентів Москви у Солсбері, де вони не лише не змогли отруїти до смерті Скрипалів, а й повністю «засвітилися».

Терористи Путіна

Дві особливості роботи спецслужб РФ за кордоном.

Перша — це те, що у своїй діяльності вони обстоюють інтереси диктатора Путіна та його оточення, а не звичайних росіян.

А друга — схильність до відверто терористичної тактики дій чи навіть показових ліквідацій. Як приклад Кондратюк наводить події серпня 2019 року в Берліні, де було застрелено Зелімхана Хангошвілі, колишнього командира бійців спротиву Ічкерії. Або ж зовсім нещодавній випадок, коли в лютому 2024‑го в Іспанії невідомі вбили російського пілота Максима Кузьмінова, який раніше за винагороду в $ 500 тис. перегнав свій бойовий гвинтокрил на територію України. Ті, хто провели успішний замах на життя перебіжчика, підкинули на тіло вбитого сто доларів.

Максим Бутченко, експерт